Міщенко О. Безкровна війна : Книга свідчень. Київ : Молодь, 1991. 176 с.

Український літератор Олександр Міщенко записав свідчення тих, кому пощастило пережити Голодомор 1932–1933 рр. в Україні. Це спогади людей з малої батьківщини автора, з Полтавщини, а саме – з кількох сіл тодішнього Козельщинського р-ну.

Книга вийшла друком ще у радянський час, на початку 1991 р. і є промовистим свідченням епохи сталінської "революції згори". Письменник намагається зрозуміти і довести до читача, як сталося, що на чорноземах Полтавщини, на родючій і багатій флорою і фауною землі стався такий страшний Голод. З тих далеких тридцятих років до нас промовляє сам народ, його правда, розіп'ята на хрестах, а почасти лише на невеликих земляних горбочках, без жодних інших ознак поховання.

Автор згадує слова Андрія Платонова, що живі тепер мають віддати належне мертвим, аби їх смерть була виправдана щасливою і вільною долею нашого народу. Як ніколи це було актуально і тоді, у 1991 р., після проголошення незалежності України, і нині.

Влеклий М. Ґарет Джонс. Людина, яка забагато знала. Львів : Човен, 2020. 336 с.

Довгий час ті, хто пережив Голодомор, боялися про нього говорити. Мало хто знає, але була людина, яка розповіла про це одразу, наприкінці березня 1933 р., коли побачила все на власні очі. Йдеться про валлійського журналіста Ґарета Джонса (1905–1935), який працював радником із закордонних справ у колишнього прем’єр-міністра Великої Британії Девіда Ллойда Джорджа, і який перший розповів світові про жахливу масову смертність від голоду в Україні у 1933 р. За опубліковані тексти про «комуністичний рай» його цькували корумповані західні журналісти.

Книга «Ґарет Джонс. Людина, яка забагато знала» польського письменника і журналіста Мірослава Влеклого побачила світ у жовтні 2019 р. у видавництві «Знак». За пів року до цього вийшов англомовний художній фільм «Mr. Jones» польської режисерки, сценаристки та акторки Аґнєшки Голланд. На українських екранах глядачі побачили його під назвою «Ціна правди» у листопаді 2019 р. Українською книга вийшла у 2020 р. у видавництві «Човен».

Книга М. Влеклого написана не за сценарієм фільму – це детальна біографія Ґарета Джонса. Автор майже покроково оповідає про життя валлійця у 1930–1935 рр. У книзі М. Влеклий широко використовує щоденникові записи і подорожні нотатки Ґ. Джонса, його листи до батьків та друзів. Одним із розділів є опис подорожі Ґ. Джонса до України у березні 1933 р. (про що і зняла свій фільм А. Голланд). І як читач дізнається з книги – це його третя і остання подорож до Радянського Союзу. 

29 березня 1933 р., після повернення з України, у Берліні Ґ. Джонс дає прес-конференцію, де заявляє про злочинну політику Сталіна проти українських селян, про масовий голод і мільйони смертей від нього. На жаль, тоді йому ніхто не повірив. А через день, на замовлення радянської влади, вийшла розлога стаття Волтера Дюранті, британського журналіста, кореспондента «The New York Times» у Москві, лауреата Пулітцерівської премії, де він звинуватив Ґ. Джонса у брехні та перебільшенні. До нього приєдналися й інші журналісти.

За кілька років Джонс загине від рук бандитів, які працювали на НКВС, і на довгі роки його ім'я зануриться у безвість, а у світі всі ці десятиліття він буде відомий лише як перший іноземний журналіст, кому А. Гітлер дав інтерв’ю, ставши у січні 1933 р. канцлером Німеччини.

Ціною правди про геноцид українського народу, про Голодомор 1932–1933 рр., яку він першим і єдиним на той момент розповів світові стало його життя.

Ґамаш Р. Ґарет Джонс: свідок Голодомору. Київ : HREC PRESS, 2023. 284 с.

Книга присвячена життю британського журналіста валлійського походження Ґарету Джонсу, який перший у світовій пресі розкрив правду про суть і наслідки сталінської політики творення голоду. На основі ретельного текстологічного аналізу щоденникових записів, листів, репортажів Джонса автор з’ясовує особливості професійної майстерні молодого журналіста, якому вдалося яскраво відтворити реалії совєтського повсякдення – разючі контрасти між рівнем життя правлячої верхівки і пересічних людей, страждання мільйонів українських хліборобів, які відчули на собі «смак голоду». Попри розгорнуту Волтером Дюранті на шпальтах газети «The New York Times» наклепницьку кампанію, психологічний тиск та ізоляцію, Ґарет Джонс не втратив упевненості у своїй винятковій місії. Як зазначає Рей Ґамаш, Джонс залишив по собі найважливішу й найпереконливішу незалежну розповідь очевидця про Голодомор. За теперішніх умов визнання цього геноциду – необхідний крок в осмисленні проблеми зла, який зрештою виявить зміни в розумінні нашими сучасниками самих себе і свого місця у світі.

Геноцид в Україні 1932–1933 рр. за матеріалами кримінальної справи № 475 / упоряд. М. Герасименко, В. Удовиченко. Київ, 2014. 560 с.

У збірнику друкуються документи та матеріали, присвячені жахливій трагедії українського народу в XX ст. – Голодомору-геноциду 1932–1933 рр. Основу джерельної бази видання формує вибірка з матеріалів кримінальної справи № 475 (судовий № 1-33/2010), які зберігаються в поточному архіві Апеляційного суду м. Києва й налічують 331 том. Публікація охоплює документи про відкриття справи, свідчення очевидців, результати судової історично-правової та науково-демографічної експертиз, висновок про психічний стан людей, спричинений тривалим голодуванням, кореспонденцію іноземних дипломатів з Харкова, фотоматеріали 1932–1933 рр., постанову Апеляційного суду м. Києва з мотивувальною частиною про визнання Голодомору 1932–1933 рр. геноцидом українців. До збірника також увійшли тексти офіційних перекладів міжнародно-правових актів про злочини проти людства, відповідні законодавчі акти України та деякі інші матеріали.

Видання супроводжується великою кількістю ілюстративного матеріалу слідчих справ і фотографій документів із зазначених архівів, що сприяє кращому уявленню вигляду цих джерел, що свідчать про події Голодомору 1932–1933 рр.

Конквест Р. Жнива скорботи: Радянська колективізація і голодомор. Київ : Либідь, 1993. 384 с.

За цю книгу автор – британський дипломат, історик і письменник Роберт Конквест удостоєний Премії фундації Антоновичів (1987 р.) і Національної премії України ім. Т. Шевченка (1994 р.).

Книга «Жнива скорботи: радянська колективізація і голодомор» (англ. The Harvest of Sorrow: Soviet Collectivization and the Terror-Famine) вперше побачила світ у 1986 р., тоді, коли не лише в Радянському Союзі, але й в багатьох країнах Заходу не визнали навіть сам факт Голодомору 1932–1933 рр. в Україні. За два роки, у 1988, книга була перекладена російською і вийшла у Лондоні. Українською – у 1993 р. в Києві. Після цього мала кілька перевидань, крайнє – у 2022 р.

Спираючись на низку документальних джерел, автор розкриває жахливі картини колективізації та Голодомору 1932–1933 рр., відверто висвітлює правду про геноцид українського народу, насамперед його штучність та спланованість радянським тоталітарним режимом. "Революція згори", як сам Сталін називав ці події, була спрямована на знищення двох ворожих радянській владі елементів – радянське селянство в цілому і український народ.

Події, описані в цій книзі, стосуються двох головних передумов Голодомору 1932–1933 рр. і самого Голоду. Йдеться про подвійний удар по радянському селянству – розкуркулення і колективізацію, саме завдяки яким радянській системі вдалося викосити голодом мільйони людей. Розкуркулення означало, по суті, фізичне знищення населення або депортацію на Північ мільйонів селян разом з їхніми родинами. Офіційно розкуркуленню підлягали найзаможніші селяни, на ділі ж його жертвами стали не лише найвпливовіші і найнепокірніші, але й усі без виключення селяни, які тримали господарство, аби тільки прогодувати свою велику родину. Колективізація ж мала на меті цілковиту ліквідацію приватного землеволодіння й концентрації решти селянства в контрольованих більшовиками "колективних" господарствах. Реалізація цих планів спричинилася до мільйонних жертв, як серед депортованих, так і тих, хто лишився на своїй батьківщині.

Людяність у нелюдяний час. Доброчинці в часи Голодомору / упоряд. В. С. Тиліщак, В. М. Яременко. Львів : Часопис, 2013. 236 с.

Книгу присвячено доброчинцям, які у 1932–1933 рр. допомагали вижити тим, хто голодував. У виданні подано інформацію про понад 140 праведних людей часів Голодомору, прізвища та імена яких встановлено на основі документальних даних та усних свідчень.

Епплбом Е. Червоний голод. Війна Сталіна проти України. Київ : HREC PRESS, 2018. 440 с.

У книзі висвітлено історію Голодомору 1932–1933 рр. та події, що цьому передували. На основі архівних документів, щоденників, усних свідчень, мемуарів, досліджень українських та зарубіжних науковців авторка доводить, що штучний голод в радянській Україні та репресії проти української інтелігенції на початку 1930-х стали складовими єдиного наміру Сталіна та його поплічників. Більшовицькі лідери добре пам’ятали, як майже втратили Україну в 1917–1920 рр. Коли ж із масовими виступами українських селян проти колективізації ця загроза виникла знову, комуністична влада вдалася до політики творення голоду, яка забрала життя майже чотирьох мільйонів людей. Проте, як зазначає Епплбом, в історичній перспективі Сталін програв війну проти України, котра врешті виборола незалежність. І хоча «Червоний голод» написано не у відповідь на сучасні події, розуміння причин, механізму та наслідків Голодомору можуть багато чого прояснити в нинішніх українсько-російських відносинах і трактуваннях спільного радянського минулого.

Гриневич В. Червоний імперіалізм. Друга світова війна і громадська думка в Україні, 1939–1941. 2-ге вид., змін. і доп. Київ : HREC PRESS, 2019. 492 с.

У книзі автор розповідає про змову Сталіна і Гітлера, що призвела до великої війни в Європі, та про те, який вплив це справило на українське суспільство. На основі раніше утаємничених документів компартії, радянських спецслужб, щоденників, мемуарів і наукових досліджень автор доводить, що в реакціях вагомої частини населення воєнні кампанії РСЧА в Західній Україні, Західній Білорусії, країнах Балтії, Фінляндії, Бессарабії та Північній Буковині сприймалися як «червоний імперіалізм», загарбницькі і несправедливі. Масковане гаслом «звільнення єдинокровних братів» приєднання західноукраїнських територій та їх радянізація стали продовженням розпочатої 1920 р. інкорпорації України до складу СРСР. Цей процес супроводжувався терором та ідеологічною індоктринацією. Однак сформувати гомогенне суспільство з єдиною радянською ідентичністю комуністичній владі не вдалося. Переживши Голодомор і репресії, Україна залишилася слабкою ланкою в Червоній імперії. Як зазначає у своїй книзі Владислав Гриневич, осмислення доби сталінських анексій у Східній Європі може допомогти краще зрозуміти природу нинішньої російсько-української війни та різних моделей пам’ятання минулого.